Matlak - Очі

Світ навпомацки входить в очі, як у підвал.
Ми носили мовчання, як останній набій.
Всі колись оживем, та вже будем не ми.
Я замотав дзеркала у тканину, щоб не бачити власні руїни.
Не дивись в мої очі.
Там густа непроглядна пітьма.
Не шукай мене більше.
Там нікого нема.